Стрес війни. Як подолати синдром фантомної сирени — поради психолога


Психолог Наталія Єжова пояснила, чому в голові гудуть сирени, навіть коли їх немає, і як цього позбутися.

Війна триває і кількість повітряних загроз удару не зменшується. Сирени повітряної тривоги гудуть щодня та багаторазово. Хтось до них звик, а хтось чує навіть тоді, коли їх нема. Це синдром фантомної сирени. Що це, та як його побороти, розповіла психолог та ведуча проекту Екси на Новому каналі Наталія Єжова.

«Людина, яка переживає стрес, спричинена загрозою життю, може переживати ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), — говорить психолог. — Один із його симптомів — перепроживання. Це коли людина знову проживає певний стан під дією тригера. Щоразу, коли він чує сирену, виникає стрес, що призводить до ПТСР. У мозку зв’язок автоматична: сирена — це стрес. Згодом кожен раз, коли людина переживатиме стрес через будь-які інші фактори, вона автоматично може чути сирену. Також будь-який інший звук перетворюється на тригер. Цей тригер викликає тривогу та страх, що зараз впаде ракета. А це що? Сирена. Таким чином, вона починає звучати у вашій голові».

Як позбутися синдрому фантомної сирени?

1. Вимовте вголос, що чуєте сирену. Скажіть про це родичам, друзям, будь-кому, хто поруч. Поділіться своїм переживанням.

2. Вимовляйте свої емоції. «Мені страшно», «Я злюсь», — не бійтеся зізнатися. Намагайтеся відчути в організмі цей стан. Відчути, де в тілі стиснулося чи захворіло на той момент.

3. Ведіть щоденник. Коли емоції накопичуються, виникає велика ймовірність стресу, а, відповідно, і сирен у вашій голові. Викладання своїх думок та переживань на папір допоможе " заземлитися". Вивільнити емоції з організму означає стабілізувати свій загальний стан.

4. Не ізолюйтеся. Дуже важливо бути з людьми, спілкуватися, обмінюватись переживаннями, ділитися інформацією. Коли залишаєтеся наодинці, є велика можливість накопичити ці стресові емоції.

5. Це нормально! Зрозумійте, що ви такий не один, що ви не збожеволіли. Синдром фантомної сирени справді існує, і він лікується. Це точно не назавжди! Зверніться за допомогою до психолога, не соромтеся. Це не щось дивне, а просто захисна реакція організму.

Читайте головні новини України та світу на наших сторінках у Facebook, Telegram та Instagram
Джерело

0 Коментарі